Схеми проти Незалежності. Частина 1

Оприлюднено Оприлюднено в Новини

26 прикладів системної корупції в Україні

Річниця Незалежності – це привід Не тільки сказати в досягненнях і героїзм, а й нагадати про помилки. Редакція LIGA.net зібрала 26 схем системної корупції, які роками вбивали конкуренцію, стримували економічне зростання і обостряли кризи, залишали країну інвестицій і можливостей. Не можна сказати, що після Майдану, початку війни і зміни влади нічого не змінилося. Під тиском громадянського суспільства, Західних союзників і донорів політики і чиновники змушені відмовлятися від Деяких шматків корупційної ренти. Однак, частина схем залишилася, змінилися лише вигодонабувачів, і з’явилися нові – чого вартий тільки скандально відома Роттердам плюс.
Вони відрізняються масштабами, прийомами Вимивання грошей, ступенем залучення бізнесу, секторами поразки. Загальне у всіх схемах – їх живучість і застосування неможливі без політичного прикриття, адмінресурс, продажних правоохоронців, судів, без цивілізаційно відстав істеблішменту і без інфантильно виборця, котрий продає своє майбутнє за дрібні подачки і пусті гасла.

 

1. Роттердам + (ДТЕК)

Монополіст з видобутку вугілля в країні – ДТЕК Ріната Ахметова. Їй же належить 70% потужностей теплових станцій

У березні 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ), затвердила нову методику визначення оптової ринкової ціни на електроенергію.

За цією ціною теплові електростанції, що працюють на вугіллі, продають вироблену електроенергію в єдиний оптовий ринок. Згідно з методикою, вартість вугілля обчислюється за формулою «ціна вугілля в портах Амстердам – ​​Роттердам – ​​Антверпен (АРА) + вартість його доставки в Україну». Ціна вугілля, Розрахована за такою методикою, закладається у вартість електроенергії, яку відпускають ТЕС. 70% потужностей теплових станцій знаходяться у власності ДТЕК Ріната Ахметова, решта належить державній Центренерго і Донбасенерго, яку пов’язують з Олександром Януковичем.

Цю методику застосовують до всього вугіллю, Який йде на ТЕС, в тому числі добути в Україні. Роттердам + ввели незважаючи на те, що Україна – профіцитне вугільне держава. У 2016 році на частку імпортного вугілля довелося НЕ більше 5%. Монополіст з видобутку вугілля в країні все той же ДТЕК.

Методика почала діяти з травня 2016 року. Прив’язка тарифів на електроенергію до ціни вугілля в Роттердамі з урахуванням доставки в Україну привела до подорожчання електроенергії для бізнесу. Це в свою чергу тягне за собою подорожчання вартості кінцевої готової продукції.

З травня 2016 року по червень 2017 року середньозважений тариф електроенергії ТЕС зріс на 62% – до 1,70 за кВт-годину.

 

ЦІНА ПИТАННЯ

За підрахунками колишнього члена НКРЕКУ Андрія Геруса,
з травня 2016 року генеруючі компанії додатково отримали від введення формули Роттердам + понад 15 млрд грн. Приблизно 80% цієї суми отримала компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Решта дісталася компаніям Центренерго і Донбасенерго

 



 

2. Лівела (ТЕК)

Частка Лівели в імпорті нафтопродуктів в окремі місяці досягала більше 50% всього українського ринку. 

Схема безакцизного ввезення нафтопродуктів в Україну почала діяти через кілька місяців після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича. У липні 2010 року компанія Лівела (дочірнє підприємство СП Тайстра) на підставі ряду судових рішень почала імпорт нафтопродуктів, а потім і нафти без сплати будь-яких податків.

Приводом стало судове рішення, винесене ще в 2004 році. Тоді Автозаводський районний суд Кременчука на підставі закону про захист іноземних інвестицій дозволив українсько-польському СП Тайстра і його дочірнім компаніям ввозити в Україну паливо без сплати податків. Рішення суду лежало на полиці близько шести років. У травні 2010 року Харківський апеляційний суд підтвердив законність вердикту першої інстанції – і схема запрацювала.

Діяльність Лівели зводилася до надання послуг реальним імпортерам за певну винагороду – більшу частину суми оптимізованих податків. Схема діяла близько півроку. Частка Лівели в імпорті нафтопродуктів досягала в окремі місяці понад 50% всього українського ринку нафтопродуктів.

АМКУ під тиском громадськості в кінці 2010 року почав розслідування за фактом безакцизного ввезення палива. Державна фіскальна служба зацікавилася компанією лише через півроку після початку її активної діяльності. У березні 2011 року Лівелу ліквідували засновники. На цій підставі АМКУ і податкова закрили всі справи щодо компанії. За час діяльності через компанію в Україні ввезли близько 600 000 тон бензинів і дизельного палива, а також 410 000 тон нафти.

Бенефіціари схеми досі невідомі. Покарання за завдані державі збитки ніхто не поніс. Спеціальна комісія Ради з діяльності Лівели припинила своє існування в листопаді 2011 року.

ЦІНА ПИТАННЯ
За даними Держмитниці, в 2010 році діяльність Лівели завдала держбюджету збитків близько 3 млрд грн ($ 380 млн). Це стало однією з причин невиконання плану з надходжень митних зборів до казни

 



 

3. Перерваний транзит (ТЕК)

Компанії, бенефіціаром яких був Курченко, ввозили в Україну паливо в митному режимі «транзит», тобто для подальшої поставки в треті країни.

На зміну Лівели вже в 2012 році прийшла нова схема імпорту нафтопродуктів, відома як «перерваний транзит». Її реалізував український бізнесмен Сергій Курченко і його компанія ВЕТЕК. Фірми опального олігарха ввозили в Україну паливо в транзитному митному режимі, тобто для подальшої поставки в треті країни. Насправді воно залишалося в Україні. Акцизи, ПДВ та інші податки ніхто не платив.

Паливо ввозили з Білорусі, Росії, Румунії, Болгарії та Греції. Його оформляли в режимах «транзит», «реекспорт», «митний склад» та розміщували під митним контролем на нафтобазах, орендованих підприємствами, що входять в ВЕТЕК.

Продукція, завезена без митного оформлення та сплати податків і зборів, зберігалася на нафтобазах в Кіровоградській, Рівненській, Черкаській, Одеській, Київській, Харківській і Хмельницькій областях. Згодом її продавали нафтотрейдерам і поширювали в мережах АЗС.

Для оформлення купівлі-продажу трейдерам частково підробляли фінансово-господарські документи. Виручку за допомогою конвертаційних схем переводили в готівку без сплати ПДВ і інших податків.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
За даними Генпрокуратури, група ВЕТЕК протягом
2012-2014 років завезла на територію України понад 5 млн тонн нафтопродуктів на суму 36 млрд грн для їх переробки та подальшого «реекспорту» за кордон. Збитки держави оцінюються в 7 млрд грн ($ 900 млн)



 

4. РосУкрЕнерго (ТЕК)

Формула в газовому контракті передбачала кінцеву ціну газу для України близько $ 360 за 1000 кубометрів на 2009 рік. Юлія Тимошенко та її переговорна група вирішили знизити цю вартість до $ 228, «розбавивши» російське паливо газом РосУкрЕнерго, який коштував $ 153,9

У 2011 році скандальний газотрейдер РосУкрЕнерго (РУЕ), 50% якого належало Газпрому, 45% – Дмитру Фірташу, відсудив у НАК Нафтогаз України в Стокгольмському арбітражі 11 млрд кубометрів газу. Судове рішення стало наслідком однієї з найбільших афер в історії газового ринку України.

Договори про 11 млрд кубометрів газу РУЕ виникли після українсько-російської газової війни 2008-2009 років. Скандальні угоди Нафтогаз і Газпром підписали в січні 2009-го. Газпром в ході переговорів не погодився на поступки щодо газового контракту, і сторони вирішили врегулювати питання за рахунок 11 млрд кубометрів газу в українських ПСГ, які належали РУЕ.

Формула в газовому контракті передбачала кінцеву ціну газу для України на 2009 рік близько $ 360 за 1000 кубометрів. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і її переговорна група вирішили знизити цю вартість до $ 228, «розбавивши» російське паливо газом РУЕ, який коштував $ 153,9.

Для того щоб оформити право власності на цей обсяг, Нафтогазу потрібні були формальні підстави. І він їх отримав. Газпром як акціонер РУЕ переуступив Нафтогазу право вимоги від швейцарського трейдера $ 1,7 млрд боргу, або 11 млрд куб м газу в ПСГ по $ 153,9 за 1000 кубометрів. Після цього Нафтогаз і Газпром уклали ще дві угоди. Нафтогаз продав 11 млрд кубометрів газу Газпрому і в цей же день купив їх у російського монополіста.

Після того як РУЕ позбулася своїх 11 млрд кубометрів в ПСГ, швейцарський трейдер звернувся до Стокгольмського арбітражу. До цього часу в Україні змінилася влада – президентом став Віктор Янукович, міністром енергетики – Юрій Бойко, главою АП – Сергій Льовочкін.

Слухання в шведському суді пройшли в найкоротші терміни. Уже в червні 2010 року арбітраж зобов’язав Нафтогаз повернути РУЕ 11 млрд кубометрів і ще 1,1 млрд в якості неустойки. Протягом чотирьох місяців рішення арбітражу підтвердили всі три українські судові інстанції, і в листопаді 2010 року воно вступило в силу. За наступні п’ять місяців Нафтогаз благополучно виконав припис суду і повернув РУЕ 12,1 млрд кубометрів, які раніше купив у Газпрому – співвласника швейцарської компанії.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Ні Нафтогаз, ні Генпрокуратура не скористалися тоді своїм правом оскаржити судові рішення. Збитки від арбітражу Нафтогаз оцінив в 11,2 млрд грн ($ 1,4 млрд)



 

5. Приватизація на замовлення (політичні послуги)

На заході президентської каденції Леоніда Кучми найбільші підприємства (кожне з яких вже тоді коштувало сотні мільйонів доларів) перейшли в повновладне володіння кількох олігархічних кланів. Інсайдерська неконкурентна приватизація стала одним з головних чинників формування України як олігархічної держави

Існує безліч способів позбавити державу фабрик і заводів. В Україні випробували все: від ваучерної приватизації нібито в інтересах трудових колективів на самому початку 1990-х до виведення активів через процедуру банкрутства і санацію, як у випадку з Дніпроенерго в кінці нульових. Відверто шахрайські схеми легалізували через рішення Кабінету міністрів, Фонду держмайна і Верховної Ради.

Наприклад, щоб відсікти зайвих претендентів на покупку акцій обленерго, Кабмін виставляв на продаж невеликі пакети акцій, які міг купити тільки діючий міноритарій – велика ФПГ. Для стороннього незалежного інвестора така покупка означала б квиток на війну. У разі продажу контрольного пакета акцій підприємства ФДМ придумував інвестиційні зобов’язання, прописані під конкретного претендента.

Приклад присвоєння держмайна з особливим цинізмом – закони про «особливості приватизації» окремих заводів, коли майбутніх покупців визначали у Верховній Раді.

В результаті окремого закону парламенту 2000 року покупцем і номінальним власником Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча став його трудовий колектив, а реальним власником – менеджмент заводу. У 2004 році до приватизації гірничо-збагачувальних комбінатів об’єднання Укррудпром депутати допустили тільки діючих міноритарних акціонерів.

Так, на заході президентської каденції Леоніда Кучми залізорудні підприємства (кожне з яких вже тоді коштувало сотні мільйонів доларів) перейшли в повновладне володіння всього трьох фінансово-промислових груп: СКМ Ріната Ахметова, Приват Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова і Смарт Вадима Новинського.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Всього через кілька років після вибухового зростання цін на руду приватизовані українські ГЗК зробили мільярдерами своїх нових власників



 

6. Прокладки і відкати в держкомпаніях (держава)

Корупційна класика – відкати менеджменту держкомпаній за закупівлі товарів і послуг за завищеними цінами

Офіційні результати роботи українських держкомпаній рідко відображають дійсність на 100%. Вони показують, скільки вдалося заробити самому підприємству, замовчуючи про ренту його численних сателітів.

Позбавити держкомпанію від зайвих грошей можна по-різному. Найчастіше підприємства продають продукцію або виконують послуги за заниженими цінами. Різницю отримує директор – у валізі або на рахунок в офшорі. Складніша варіація – фірма-прокладка, яка пов’язана з директором і / або його «політичним дахом». Вона викуповує 50-100% продукції ДП, а потім продає в рази дорожче.

Це далеко не єдиний спосіб. Наприклад, підприємство перераховує передоплату за послуги або товари, але нічого при цьому не отримує – контрагент виявляється банкрутом. Парковка аеропорту Бориспіль – яскравий приклад. Підрядник будівництва отримав передоплату в 93 млн грн, але не виконав роботи. ДП не залишилося нічого іншого, як звернутися до суду.

Корупційна класика – відкати менеджменту держкомпаній за закупівлі товарів і послуг за завищеними цінами. Контрагентом нерідко виявляється чергова компанія-прокладка.

Після впровадження системи електронних торгів реалізовувати такі схеми стало складніше, але лазівки є. Умови конкурсів іноді намагаються прописати під конкретного претендента. У грудні 2014 року завдяки скарзі данського посла вдалося зупинити тендер Адміністрації морських портів України. У документації тендеру на закупівлю фарби було прописано обов’язкова умова – фарба повинна бути в ємностях по 405 літрів. Пропозиція компанії-переможця обійшлося б державі вдвічі дорожче, ніж та ж сама фарба в банках іншого об’єму.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Прості схеми призводять до мільярдних збитків держкомпаній, знижуючи їх конкурентоспроможність і вбиваючи потенціал



 

7. Земля даром (АПК)

Корупційна такса чиновника Госгеокадастра – $ 300-500 за гектар

Згідно із законом кожен українець має право безкоштовно приватизувати до 2 га земель сільгосппризначення. На практиці цей процес, як правило, супроводжується корупцією – землю набуває не законослухняний громадянин (такі зазвичай чують один відповідь від чиновників – «вільної землі немає»), а підставних фізичних осіб, які потім передають землю організатору схеми чи не в безкоштовну оренду на 50 років. Корупційна такса чиновника Госгеокадастра – $ 300-500 за гектар.

За інформацією сайту zemderyban.in.ua, в 2013-2016 роках в Україні «безкоштовно» виділили 456 400 га. Подібним чином розподілялися і землі, призначені для учасників АТО.

Розсадником земельної корупції учасники аграрного ринку називають і найбільшого державного латифундиста – Національну академію аграрних наук, яка розпоряджається 400 000-600 000 га (точно не знає ніхто, навіть самі академіки). Замість того щоб проводити на цих землях дослідження, їх неофіційно здають в оренду. Оплата (близько $ 100 з 1 га) осідає в кишенях підприємців від науки.

Щорічні збитки від тіньових земельних схем НААНУ перевищують 1 млрд грн. Офіційний дохід дозволив би установі не залежати від державного фінансування і спокійно займатися науковою діяльністю. Схоже, в цьому ніхто не зацікавлений. Хоча на цей рахунок є постанова Верховної Ради і матеріали тимчасової слідчої комісії парламенту.

НААНУ вже зацікавилися правоохоронці. За даними НАБУ, протягом 2008-2016 років президія Національної академії аграрних наук ініціював ряд рішень, в результаті яких 200 га державних земель перейшли у приватну власність. Слідчі оцінили збиток від діяльності посадових осіб академії майже в 1 млрд грн.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Обсяг корупційних послуг в сфері безоплатної передачі землі – не менше 500 млн грн на рік. НАБУ розслідує незаконні оборудки щодо майже 8000 га земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у держвласності



 

8. Зерно: торгівля сертифікатами (АПК)

Корупційний тариф за видачу фітосанітарного сертифіката на деякі партії зерна для його експорту оцінюється в $ 0,3-0,5 за тонну. Корупційна рента за видачу сертифікатів – не менше
100 млн грн на рік

В Україні досі продаються фітосанітарні сертифікати, необхідні для відправки продукції АПК на експорт.

Корупційний тариф за видачу фітосанітарного сертифіката на деякі партії зерна оцінюється в $ 0,3-0,5 за тонну. Корупційна рента за видачу сертифікатів – не менше 100 млн грн на рік. Якщо не заплатиш – не отримаєш сертифікат. Або отримаєш з істотною затримкою, що виллється у величезні штрафи за простій судна. Скасувати фітосанітарний сертифікат неможливо – він видається відповідно до міжнародних зобов’язань України.

Вирішити проблему нескладно. Досить передати право проводити аналізи зерна приватним лабораторіям, а за чиновниками залишити тільки зобов’язує видавати сертифікати в разі отримання від них позитивного висновку.

Кричущі схеми досі працюють і в найбільшому держтрейдер. Державна продовольча зернова корпорація України та Аграрний фонд, за інформацією аграріїв, зібрали в себе повний спектр корупційних можливостей: переплату за транспортні послуги або послуги зберігання зерна, дорогу покупку зерна і дешеву продаж (іноді одного й того ж контрагенту). А зерно, здане на зберігання на елеватори ДПЗКУ, може просто зникнути.

Крім цього, після обмеження максимального ваги автозерновозов до 40 тонн і установки вагового контролю на дорогах зерновиробники і трейдери платять контролерам, щоб ті закривали очі на порушення і переважила. Ну і не секрет, що в пік сезону не вистачає вагонів-зерновозів. За словами співрозмовників LIGA.net, відкати за першочергове право доступу до одного вагону досягали декількох тисяч гривень. Потреба в залізничних перевезеннях в рази перевищує фактичну подачу зерновозів. Як підсумок – щомісяця до 1 млн тонн зерна не вивозиться з елеваторів.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Слідчі НАБУ оцінили збиток від корупційних схем в АПК більш ніж в 2 млрд грн



 

9. Укрспирт (АПК)

Обсяги лівого спирту знають тільки організатори схеми і, можливо, корумповані силовики

Не секрет, що в Україні процвітає масове виробництво нелегального спирту, з якого не сплачується акцизний податок. За даними виробників алкоголю, через нелегального спирту в тіні перебуває близько 45% ринку.

Як працює схема? Держпідприємство виробляє спирт, його частина йде наліво і ніде не враховується. Великий внесок в існування схеми вносить так звана третя зміна – співробітники, що працюють ненормований робочий день поза увагою контролерів. Далі на основі цього спирту роблять нелегальну або підроблену горілку і продають на ринках, вокзалах – там, де немає жорсткого контролю.

Другий варіант нелегальної торгівлі спиртом – оформлення партії товару на експорт. Правда, до зазначеного контрагента за кордоном спирт не доїжджає, осідаючи на внутрішньому ринку.

Обсяги лівого спирту знають тільки організатори схеми і, можливо, корумповані силовики. За останньою інформацією УКРІНФОРМ, в результаті обшуків на заводах ДП вилучено майже 1 млн літрів спирту на суму 180 млн грн.

Назвати всіх, хто мав чи має інтерес в Укрспирті, просто неможливо. Учасники ринку на правах анонімності кажуть лише, що до роботи монополіста причетні як колишні чиновники найвищого рангу, міністри і силовики, так і бізнесмени з великих ФПГ. Дивляться і контролери монополії змінюються, виходячи з політичних розкладів. Як би не рапортували чиновники УКРІНФОРМ про боротьбу з тінню, лівий спирт продовжує отруювати ринок в прямому і переносному сенсі.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Збитки держави від несплаченого ПДВ і акцизів досягають
10 млрд грн на рік



 

10. Ліс і бурштин (АПК)

Тільки в 2016 році держава недорахувалася ліси на 157 млн ​​грн

У минулому році депутати проголосували за десятирічний мораторій на вивіз з України лісу-кругляка. Він набув чинності 1 січня 2016 року. Тимчасова заборона повинен був не тільки запобігти безконтрольне вивезення деревини, але і допомогти відродженню української деревообробної промисловості.

Очікування виявилися марними. Замість контролю України отримала зворотний ефект – лісники і чиновники всіх рівнів стали ланками ланцюга нелегального експорту. За даними прокуратури, протягом 2015-2016 років за фактами незаконної вирубки лісу розпочато 409 кримінальних проваджень, завершені і передані до суду 15 кримінальних проваджень.

У 2015 році, тільки за офіційними даними, незаконно вирубано 24 000 кубометрів лісу. З 2016-му держава недорахувалася лісу на 157 млн ​​грн. Це тільки прямі втрати. Є й непрямі – проблеми для екології, корупція в силових структурах і органах місцевої влади. Масштаби нелегальної вирубки стали настільки масовими, що вагони з українським лісом шикуються в чергу, щоб дістатися до Європи, і утворюють затори на шляхах. При перетині кордону деревину оформляють як паливну.

Аналогічна історія з бурштином. Як і лісовий промисел, видобуток бурштину дуже вигідна справа. Які хотіли б видобувати і експортувати сонячний камінь не стає менше, незважаючи на відповідальність перед законом.

Щоб отримати доступ до промислу, підприємцям доводиться домовлятися про сприяння з представниками правлячих політсил. Недавнє розслідування НАБУ виявило причетність до бурштинової справи двох депутатів – від БПП Борислава Розенблата і від Народного фронту Максима Полякова. Триває слідство.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Збиток від незаконної вирубки лісу за п’ять років зріс на 77%
і оцінюється приблизно в 300 млн грн



 

11. Липові ремонти (транспорт)

У 90-ті роки минулого століття свій флот втратило Чорноморське морське пароплавство

У транспортному бізнесі є свої схеми, які призводять до втрати держкомпаніями цінного майна. У 90-ті роки минулого століття Україна втратила Чорноморського морського пароплавства. Є що втрачати і зараз.

Як відбувалося відчуження? Наприклад, в договорі на оренду судна вказується, що витрати на ремонт, які несе орендар, зараховуються до вартості оренди. Після чого еорабль йде в далекі країни, а в Україні шлють акти про мільйонні ремонтах. При вартості судна в $ 2 млн ремонтний рахунок може досягати $ 3 млн. Після відмови платити судно заарештовують.

У зоні ризику знаходиться Українське Дунайське пароплавство (УДП), розповідав в інтерв’ю LIGA.net екс-заступник міністра транспорту Володимир Шульмейстер. На частку УДП припадає понад 25% транспортних перевезень по Дунаю. Флот компанії налічує 320 річкових суден, шість суховантажів і один нафтоналивний танкер. Також у компанії є шість пасажирських теплоходів.

У 2015 році 25 українських судів знаходилися під арештом в різних частинах світу.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Судно вартістю $ 2 млн можна відібрати у держави, організувавши йому боргів за липовий ремонт на $ 3 млн



 

12. Гра з тарифом (транспорт)

Навколо залізничного монополіста збудовано безліч схем. Одна з них стосувалася ж / д транзиту російських вантажів.

Укрзалізницю (УЗ) називають однією з найбільш корупційних держкомпаній нарівні з Укрспиртом. Навколо залізничного монополіста збудовано безліч схем. Одна з них стосувалася ж / д транзиту російських вантажів, який сильно просів в 2014-2015 роках, розповідав в інтерв’ю LIGA.net Володимир Шульмейстер.

Коли у найбільшого російського транзитера – холдингової компанії Металлоинвест (найбільший виробник залізної руди в РФ. – Ред.) – закінчився термін дії знижки на вантажоперевезення через Україну (до цього вони працювали в Україні з компанією Лемтранс), представники УЗ на переговорах в Москві нібито запропонували нові умови роботи: «Ви працюєте в Україні через нову компанію і отримуєте дуже хорошу знижку. В іншому разі не отримуєте нічого ».

В результаті ця компанія-прокладка проходила комісію в УЗ і отримувала знижку на обсяг близько 40%. Приватна компанія отримувала 30%, а 10% – заробіток посередника.

Фокус в тому, що статутний фонд цієї компанії становив 2 фунта, і створена вона була за місяць до переговорів в Москві.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
У 2015 році 10% знижки для УЗ означали $ 8 млн



 

13. Скручування (податки)

Головний бенефіціар схеми – імпортер, який, по суті, двічі продає одну і ту ж продукцію, отримуючи одночасно і кеш, і офіційний платіж через банк

Великий бізнес звик до того, що в Україні не можна бути ефективним, якщо не знаєш, як оптимізувати податок на прибуток, знизити ПДВ, приховати валютну виручку або обійти імпортні мита.

Біля витоків податкових скруток стоять великі імпортери, які працюють з нетехнологічними товарами. При ввезенні такої продукції в Україну імпортер платить ПДВ на митниці, після чого продає товар за готівку дрібним торговцям, яким не обов’язково використовувати касове обладнання та вести докладний облік товарів з документацією на кожну одиницю. В результаті угоди імпортер отримує кеш, залишаючи документацію на партію при собі.

Скручування починається вже на цьому етапі: за документами імпортер продає товар іншій юрособі, але фізичної поставки продукції не відбувається. Покупцеві це і не потрібно: документи на товар дають йому право на податковий кредит – грубо кажучи, це можливість вимагати у держави часткового повернення грошей, які компанія раніше передала в бюджет разом з ПДВ.

Головний бенефіціар цієї схеми – імпортер, який, по суті, двічі продає одну і ту ж продукцію, отримуючи одночасно і кеш, і офіційний платіж через банк. Компанія, яка купує документи без поставки товару, ризикує отримати блокування податкових накладних, особливо якщо товари на вході і виході у неї не збігаються. Але в деяких випадках це метод допомагає знизити витрати, коли компанія бачить, що їй дешевше знайти партнера для скручування, ніж, наприклад, заплатити хабар за офіційне відшкодування ПДВ.

ЦІНА ЗАПИТАННЯ
Чим більше масив сплаченого податку, що підтверджується імпортної документацією, тим більше підстав вимагати повернення податкового кредиту. Як правило, головна мета тут
не так отримати нове відшкодування, скільки знизити зобов’язання конкретної компанії за нарахованим ПДВ



 

Loading Facebook Comments ...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *